- дзвонар
- -я́, ч.1) Служитель, який дзвонить у церковні дзвони.2) перен., зневажл. Той, хто без потреби багато говорить; базіка, плетун.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
дзвонар
Смотреть что такое "дзвонар" в других словарях:
дзвонарів — ре/ва, ре/ве. Належний дзвонареві … Український тлумачний словник
дзвонар — Церковнослужитель, обов язком якого є здійснювати дзвоніння під час богослужінь та доглядати церковні дзвони … Словник церковно-обрядової термінології
дзвонар — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
дзвонар — наря, ч. Пр. [1.] Той, що робить дзвони. [2.] Той, що дзвонить в церкві у церковні дзвони … Словник лемківскої говірки
дзвонарівна — и, ж. Дочка дзвонаря … Український тлумачний словник
церківник — а/, ч., зах. Дзвонар і пономар заразом … Український тлумачний словник
базіка — зневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), базікало, брязкало, патякало, талатай(ко), талалай(ко), торохкало, торохтій, просторіка, шарманка, балакун, балагур, белькотун, баляндрасник, пустомеля, пустомолот, пустобрех, дурноляп … Словник синонімів української мови
